​Вітаю, мої красиві і розумні

Відповідь моя таким патріотам буде така: вчить історію і думайте головою, а не лише вареники в неї пхайте.

Сидіти у львівському кафешантані й розповідати, як треба йти у наступ і громити армію Путіна, у якій лише танків 10 тисяч штук можна - для цього великого розуму та хоробрості не треба.
Але ось вам приклад справді розумної стратегії.

30 листопада 1939 года. Напад СРСР на Фінляндію. Все те саме, що і на Донбасі: проголошення Фінської демократичної республіки у першому захопленому фінсткому місті; формування "уряду ФДР" з чекістів із фінськими прізвищами; перевдягнена у особливу форму радянська 106 гірськострілецька дивізія під назвою "Фінська народна армія". І навіть порушення Москвою раніше підписаних документів - пакта про ненапад з Фінляндією.
Коротше: майже пряма анологія з "Лугандонією".

І от що робить маршал Маннергейм? Розриває дипломатичні стосунки з СРСР? Оголошує СРСР війну?
Знаючи, що маєш 30 танків проти 2289 радянських і 130 літаків проти 2446 радянських?
Нє-а.

Маннергейм проводить за оцінками наших професіних патріотів, політику "зради". У Фінляндії навіть загальної або часткової мобілізації оголошено не було. Чоловіків призивали не на війну, і навіть не в АТО, а - на "позапланові навчання".

Паралельно Фінляндія звернулася за захистом до міжнародного співтовариства (до Ліги Націй), волаючи на увесь світ про радянську агресію, і про те, що Таріокський уряд є маріонеткою Кремля а "Фінська народна армія" - це перевлягнені "іхитамнети".

Кремль, звичайно, усі звинувачення і докази відкидав, стверджуючи, що Червона Армія з Фінляндією не воює, а лише "надає допомогу" дружній Фінській демокрактичній республіці на її прохання. До речі, головою ФДР було призначено старого більшовика, члена ЦК ВЕКП(б) Отто Куусінена.

Разом з тим у Фінляндії розвернулося масовий волонтерський рух та неофіціна прихована мобілізація. Фінські громадяни добровільно після роботи йшли плести маскувальні сітки, виготовляти "Коктейлі для Молотова", клепати "буржуйки" для бліндажів, рили окопи, вязали тепля светри та рукавиці.

Формувалися доброворльчі загони, в т.ч. з іноземних громадян. Серед тних був знаменитий герой визвольтних жзмагань в Україні Юрій Горліс-Горський та кільканадцять інших українців.

Величезній силі Сталіна фіни проставили те, що мали: патріотизм і згуртованість населення, укріплення недобудованої Лінії Маннергейма та особливості погодно-кліматичних і топографічних умов.
І надпотужна армія "іхтамнетов" застрягла на мінних полях, перед звалами на просіках. А снайпери фінські - клац-клац... клац-клац...
У статусі учасників "позапланових навчань".

Що дала ця "зрада" Маннергейма Фінляндії?
Фіни виграли дорогоцінний час.
Війна затягнулася. "Малой кровью, могучим ударом" під виглядом "Фінської наролдної армії" розчавити крихітну карїіну Сталіну не вдалося. Похвальба Молотова "Уже завтра мы будем ужинать в Хельсинках" так і залишилася похвальбою. Довелося втягувати у війну регулярну армію. Те, що проти Фінляндії воює ніяка не ФДР і не "Фінська народна армія" стало офіцінийною позицією Ліги Націй. За це СРСР звідти вигнали з ганьбою.

Головне: після того, як Червона Армія ціною неймовірних втрат таки прорвала Лінію Маннергейма, Сталін її зупинив і не пішов на цілковиту окупацію Фінляндії. Чому? Бо це не лище де-факто, але і де-юре був би відкритий акт військової агресії проти суверенної країни, а не "конфлікт". З великою ймовірністю оголошення війни з боку Британії, Франції, а може і США.

А от якби Фінляндія оголосила війну СРСР у листопаді 1939 року - тоді інша справа. Тоді згідно до міжнародних нором, СРСР мав право на окупацію усієї країни. Бо "на нас напали". Саме так: той, хто перший оголошує війну вважається агресором. Хай навіть неоголошена війна вже років десять точиться. Запам`ятайте це, великі експерди з дипломатії.

Сталін програвати вмів. Тому зробив вигляд, що нічого іншого і не хотів, як "захистити місто Леніна" і пересунути трохи далі фінський кордон.
Так, завдяки "зраді" Маннергейма Фінляндія, як незалежна країна збереглася і стоїть по сьогодні. А СРСР давно здох.

З шашками проти танків або на гармати - це, звичано, героїчно. Якщо з шашками скаче хтось інший, а ти такий сидиш з за кавою у київському кафешантані і базікаєш про те, як треба воювати. От тільки ті, з шашками - ніколи не перемагали. Вони умирали, панове кафешантанні стратеги. І занапащували свої країни.

Бо війна - це не лише хоробрість та патріотизм. Війна - це змагання можливостей: фінансових, економічних, промислових, кадрових. У нас мобілізаційний ресурс - 4 мільйони. В Росії - 14,5. Ну і 10 тисяч танків не рахуючи пари сотень одиниць ТЯЗ. Знаєте, що таке ТЯЗ, панове військові експерди?

До речі, дипломатичні стосунки у 1939 році Фінляндія з СРСР теж не розривала. Їх розірвав СРСР...

Павло Бондаренко